Квітка Цісик, або далекий голос України.
Одне лиш прошу, пам’ятай:
Не рви мене і не ламай.
Землі, життя – оквіта я.
Я – всих, твоя і нічия.
Хто хоч раз почув голос цієї співачки, ніколи не забуде її, наче вона знала якусь таємницю, загальну для кожного людського серця. Кажуть, її голос має містичну силу, заворожує і лікує.
Більшість пісень, що співає Квітка, відомі у виконанні інших співаків. Але ніхто не зміг «переспівати» її. Не лише тому, що у неї чарівний, навіть хвилюючий тембр голосу, витончене сопрано, що заворожує, але й завдяки потужній енергетиці її пісні. Здається, що співачка, яка народилася за тисячі миль від України, знає про українську пісню і відчуває українську душу краще, ніж етнічні мешканці. В цьому, напевно, один із феноменів Квітки. Її талантом зачаровувалися в Україні, бажали досягти її рівня, її інтерпретація народної пісні стала взірцем для інших виконавців.
Заворожує те, наскільки органічно і тонко Квітка передала дух і ментальність українців. Кожна пісня була для неї не просто виконанням, інтерпретацією відомих пісенних сюжетів та мотивів, які вона, треба сказати, знала лише частково завдяки батькам, але й моментом переживання, відкривання України для світу і творення своєї маленької Батьківщини тут, у невеликій студії в Америці. У її пісні все: політ душі, фантазія, свобода і натхнення, чистота і трохи наївність, радість і життєва сила, а також смуток, тривога. Дивно, але пісні, заспівані напівукраїнкою, з музичним супроводом американського композитора та симфонічного оркестру, звучать автентичніше за більшість українських аналогів і власне українських пісень. Можливо, через те, що душа співачки завжди належала Україні, хоча голос – Америці.
4 квітня цього року їй виповнилося би 65…
