ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ ІНФОРМУЄ
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ ІНФОРМУЄ
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюється статтею 266 розділу ХІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі-ПКУ).
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі неризеденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
- для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60м²;
- для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120м²;
- для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (уразі одночасного перебування у власності платника квартири/квартир та житлового будинку/будинків, в тому числі їх часток), - на 180м².
Відповідно до п.п.266.10.1. п.266.10 ст.266 Податкове зобов’язання за звітний рік з податку слачується, фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001N2768-III (далі – Земельний кодекс), а справляння плати за землю-Податковим кодексом України від 02.12.2010 N2755-IV (далі – Податковий кодекс).
Використання землі в Україні є платним. Обєктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 ЗКУ).
У статті 270 Податкового кодексу зазначено, що об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПКУ).
Пунктом 281.2 ст. 281 ПКУ визначено, що звільнення від слати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорій фізичних осіб п.281.1 ст.281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
Перелік категорій фізичних осіб – власників земельних ділянок, які звільняються від слати земельного податку, визначено у п.281.1 ст 281 Податкового кодексу України, так звільняються:
- інваліди першої і другої групи;
- фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
- пенсіонери (за віком);
- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно п.281.1 ст.281 Податкового кодексу України. Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.
Відповідно чинного законодавства п.п. 266.10.1 п.266.10 ст.266 ПКУ податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується, фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення – рішеннях.
